Загід Геннадійович Краснов - офіційний сайт

Під час блекауту і морозу гаряча їжа і тепле спілкування між собою – те що треба. Так думають мешканці Дніпра, які збираються в різних районах міста, де ми постійно їх годуємо за власні гроші. Але є «персонажі», в яких від цього аж свербить в одному місці. Тому вони почали писати про нас фейки в телеграм-каналах.
Ми допомагаємо мешканцям Дніпра з 2022 року, і претензій не було. А тут як з ланцюга зірвалася. Бо ми мали нахабність подякувати нашим кухарям і команді за роботу в надскладних умовах. Побережіть свою енергію для більш корисних справ, а ще краще – приїдьте і скуштуйте гаряченького. Попустить.

За чотири роки ми витримали стільки випробувань, що їх вистачило б на кілька життів. Але воно в нас одне і варте того, щоб прожити його на повну.

Якою б темною не була ніч, все одно настане ранок. Якою б довгою не була чорна смуга, за нею обов'язково прийде біла.

Головне не чекати, а діяти. Кожен там, де найбільше потрібен. Сьогодні – щоб вистояти, завтра - щоб відновити країну і зробити її сильною і квітучою. Ми на це здатні і це зробимо!

Безмежна вдячність всім, хто захищає країну. Нехай в новому році кожен наш воїн повернеться додому в обійми рідних. Нехай кожному українцю буде світло і тепло – і в оселях, і на душі.

Здоров'я і добробуту кожній родині!

З Новим роком!

Війна зачепила кожну родину, і сьогодні від кожного залежить, яким буде наше майбутнє. Україна стоїть завдяки тим, для кого любов до рідної землі – це віданність і самопожертва. Кожен, хто сьогодні захищає Україну в лавах ЗСУ – герой.
Велика вдячність всім, хто зі зброєю в руках боронить Україну. Вічна слава тим хто віддав заради цього своє життя. Велика пошана кожному, хто в тилу робить максимум для допомоги нашим воїнам.
Ми нездоланні, якщо ми єдині в прагненні зберегти країну для наших дітей і діємо. Кожен на своєму місці.
З Днем Захисників і Захисниць!

Але буду щирим у своїх почуттях та передам вам мої побажання!

Я дуже хочу, щоб ми жили в незалежній ні від кого і ні від чого, сильній, процвітаючій та вільній Україні!

Таку Україну ніхто нам не збудує, окрім нас самих.

Лише одне питання!

Що кожен на своєму місці готовий зробити для цього?

Петиція до Президента щодо декриміналізації порно лише за 5 днів набрала необхідні 25 тисяч голосів. Це все що треба знати про мораль наших людей.

Вважаю, що операція «Павутиння» - найбільш унікальна, успішна і результативна операція як мінімум в історії сучасних війн. А то і взагалі в історії спецслужб і військового мистецтва, хоча про це краще скажуть історики.

Ця операція викликала одночасно шок і захоплення у всьому світі. Тому вважаю, що людина, яка керувала такою операцією заслуговує не однієї а одразу трьох зірок «Героя України». І я не розумію, чому це питання досі не піднімається.

Упевнений на 100%, що сьогодні на переговорах у Стамбулі зі зрозумілих причин результат буде менший, ніж під час попередньої зустрічі.

P.s. Якщо я помилюся і результат буде іншим - значить я не розуміюся на політиці:)

Верховна Рада готується ухвалити законопроект, який надає додаткові повноваження Нацгвардії: стріляти з вогнепальної зброї для придушення масових заворушень без попередження, застосовувати кийки, сльозогінний газ і електрошокери проти учасників, позначати порушників, наприклад, фарбою, і навіть використовувати дрони.

Подібні закони у будь-якої мислячої людини породжують запитання. По-перше, яка необхідність в цьому законі зараз, ми до чогось готуємося? По-друге, чинне законодавство надає правоохоронцям достатньо повноважень під час акцій протесту підтримувати громадський порядок. Задля чого робити законодавство таким жорстоким, роблячи людей зовсім безправними? По-третє, хіба не проти таких законів Януковича протестували на Майдані у 2014 році?

Якщо сьогодні ми говоримо, що воюємо за незалежність, свободу і демократичні цінності, то не можна ухвалювати закони, які ведуть нас до тоталітаризму. В нинішньому вигляді законопроект голосувати не можна.

Цезар, Наполеон, Македонський, королі Англії та Франції мабуть у труні перевертаються від сорому за своїх нащадків.
Вдумайтеся!
П'ятсот мільйонів європейців просять триста мільйонів американців захистити їх від ста сорока мільйонів росіян.
P.s А захищає мільйон українців.

Любі жінки!
Вітаю вас зі святом весни.
У серці кожного справжнього чоловіка живе жінка, яка надихає і дає йому сили.
Безмежна любов мами. Справжня відданість коханої. Щаслива посмішка дочки. Щирі обійми сестри. Це робить нас не просто сильними, а нездоланими.
Саме тому ми вистоїмо. Заради життя. Бо життя – це і є ви, жінки.
Здоров'я і щастя вам. Зі святом!

Ми часто не задоволені обсягом і швидкістю допомоги від наших партнерів. Ми не задоволені, що вони не воюють разом із нами. Ми їх критикуємо, що нам не дають далекобійні ракети та багато іншого.
Але чи маємо ми право критикувати їх?
Ні, не маємо.
Якщо приберемо емоції і замислимося, то зрозуміємо, що вони нам нічого не винні.
Немає жодного документа, який зобов'язує іншу країну у разі агресії проти нас давати нам гроші, зброю, вступати у війну за нас.
Жодного документа.
Будапештський меморандум, яким усі політики маніпулюють, - «пустишка», яка нікого ні до чого не зобов'язує. Там немає жодного слова про зобов'язання США чи Великобританії надати військову чи фінансову підтримку нашій країні у разі агресії проти нас. Він як міжнародний договір навіть не ратифікований в жодній із країн-підписантів.
Тому, розмовляючи з нашими партнерами, які нас підтримують і надають нам фінансову та військову підтримку вже 3 роки, ми маємо говорити їм «дякую» через кожне слово, і бути щиро вдячні їм.
Щоб остудити наші голови, згадаємо: за останні 30 років у світі було достатньо війн, і в кожній є агресор і жертва.
Запитання. Скільком країнам, які невинно страждають, ми надавали фінансову чи військову підтримку?
Якщо не помиляюся, жодній.
Тож чи маємо ми тоді право комусь дорікати, що нам недостатньо допомагають?
Думаю, що ні.
Ми повинні бути вдячні за їхню допомогу.
І з повагою просити ДОПОМОГИ.
P.S. Так, тут хтось може мені навздогін сказати, що лідери, політики країн-партнерів із великих трибун нам багато обіцяли. Ми на них сподівалися.
Так. Ви маєте рацію. Обіцяли.
Але ж і нам наші лідери та політики всіх рівнів уже 30 років багато чого обіцяли. Але ж ми з них не вимагаємо того, що вони обіцяли.
Нам потрібно навчитися розділяти політичні заяви та декларації від реальних та конструктивних.

Америка із посередника, що займає нейтральну позицію, перетворилася на ворога.
Я хочу ще раз застерегти нас усіх: ми можемо сподіватися лише на себе. У політиці немає вічних друзів, є лише інтереси, як би банально це не лунало.
Європа нас учора підтримувала та закликала воювати до кінця, бо почувала себе кинутою у дерибані українських надр.
Насправді сьогодні без Америки Європа слабка, бо всередині ЄС немає єдності. Європа неоднорідна і не може навіть за себе постояти.
Впевнений, що дуже скоро країни Європи, якщо ми не знайдемо підтримки Америки, як і Трамп, одна за одною відійдуть у бік.
Наша політика, наш підхід, мають бути виваженими, раціональними, хитрими і т.і. , щоб досягти результату.

Ще кілька слів на «гарячу тему» навздогін до попереднього посту.
Після останнього виступу Трампа всі кинулися його критикувати та ображати.
Я думаю, нам із цим треба бути обережними.
Це може дозволити собі народ. Людям властива емоційна реакція. А влада у тій ситуації, в якій опинилася країна, не може давати волю емоціям. Кожен крок, кожне слово влади має бути обдуманим, прагматичним і, головне, результативним для блага країни.
Ми повинні пам'ятати одну річ – президентові також притаманні людські почуття: амбіції, емоції, образливість.
І якщо тверезо дивитися на ситуацію в Україні, то ми не маємо іншого вибору, як загравати з Трампом, розповідаючи йому, що він нам не те що друг, а майже брат рідний, але при цьому намагатися перетягнути його на свій бік, десь підправити, навіть обхитрити, щоб максимально підтягнути до нашого бачення вирішення питання. Але це можна робити лише, посміхаючись та обіймаючи.
У цьому полягає політика.
Такою є тактика досягнення мети слабкої сторони, іншої не існує.
Звичайно, нам хочеться розмовляти з усіма на рівних, а ще краще з позиції сильної, крутої держави.
Але це інший фільм, це сьогодні не про нас.
Ми не змогли збудувати таку країну. На жаль. Поки що не змогли.
Сьогодні маємо, що маємо.
І головне – не припуститися помилок.

Останні висловлювання Трампа мені нагадали мої побоювання півторарічної давності: «Тільки б не помилитися, сподіваючись на Америку. Не дай Боже, Афганський сценарій».
Слово, дане президентом демократичної країни, коштує не дорого. Тому що він не вічний, на відміну від диктаторів, і його рішення можуть змінюватись в залежності від настрою його народу. А на настрій народу можуть впливати інфляція, тарифи, ціни на продукти тощо.
Тому ми повинні розуміти, що наші інтереси, починаючи від кордонів та закінчуючи добробутом людей, окрім нас нікого не цікавлять. І Європу також.
У війні завжди треба покладатися лише на себе. Союзники, західна допомога – це додаток. Сьогодні хочуть і можуть – допомагають, завтра зміниться політична ситуація – відійдуть убік. Усі мають свої інтереси.
Тому:
Хочемо бути багатими – треба працювати, піднімати економіку країни.
Хочемо незалежності і непорушних кордонів – треба мати сильну армію.
Хочете жити в Європі – ЖИВІТЬ! Не давайте та не беріть хабарі, підтримуйте вітчизняного виробника тощо. Кожен на своєму місці зробіть крок у бік ЄВРОПИ.
Це ніхто не зробить, окрім нас самих.

Через три роки війни у мене складається таке відчуття, що війна почалася за таємною змовою американців та росіян. Одні хочуть забрати надра землі, інші саму землю 😡

Шановні українці!
Дорогі дніпряни!
Прийміть щирі вітання з прийдешнім Новим Роком!
Нехай 2025-й стане роком української перемоги!
Разом з вами ми не тільки віримо, але й можемо творити наше спільне майбутнє.
Усі ми прагнемо миру, стабільності, безпеки й розвитку.
Усім нам хочеться, аби скінчилась війна.
Усім нам кортить справедливості, затишку, щастя для нас та наших рідних.
Хочу побажати, щоб в Новому році здійснились наші заповітні мрії!
Щоб наші воїни повернулись до своїх сімей.
Щоб кожна жінка зустріла з війни свого батька, чоловіка, сина, брата, коханого.
Щоб кожен громадянин України побачив, як держава створює нові можливості для людей.
Щоб кожен мешканець мого рідного Дніпра повірив у те, що наше місто – це люди, і саме люди визначають, яким бути Дніпру.
Бажаю усім міцного здоров'я, сердечного тепла, віри у те, що Україна здатна перемагати й дивувати світ.
І дуже хочу, щоб в новому році ми назавжди забули сирени повітряної тривоги та звуки вибухів.
Майбутнє належить тільки нам і ніхто не може у нас його забрати.
З Новим Роком!
З повагою, ваш Загід Краснов.